Кожна  дитина  мріє  мати  свою  сім’ю,  в якій  буде  найщасливішою  дитиною.   Ці  слова   може сказати   кожна  дитина, яка  проживає  в  державному   закладі  через  те, що   осиротіла,   або   через  певні   причини стала  позбавленою  батьківського   піклування. Таких   дітей   сотні.  Вони   залишились   самі   зі  своїми   поки  що  дитячими  проблемами. Хоча  держава   дбає   про них,  проте   найголовнішу   їх  потребу,  на жаль,  задовольнити   вона  не може.  Це  потреба  в   щасливому  дитинстві,   любові та турботі, яку  може  забезпечити  тільки  справжня  сім’я.

         Тому,  хто  виріс  у  родині, важко уявити,  що  відчує  маленька  дитина, яка  залишилась  без  батьків. Майже  безпорадна,  без батьківської уваги, підтримки, опіки  вона  залишається  наодинці  зі  складними  життєвими  проблемами.

       Сьогодні  в  інтернатних закладах  живуть  діти,  яким  не пощастило  мати  сім’ю, їх  ніколи  не приголубить  мама, не візьме  на руки тато.  Виростаючи  без сім’ї,  виховуючись  у  державному  закладі, дитина   залишається  не готовою  до  труднощів  реального  життя.

        Прийнявши  дитину  в  свою  сім’ю,  ви  не тільки   врятуєте  її  від  безнадійності,  навчите  звичних  для нас  та  часто  зовсім  невідомих  для  дитини  життєво необхідних  навичок,  а  головне – поділитесь з нею любов’ю  та родинним  теплом.

     Дорогі батьки!  Вони  мріють  про щасливу   сім’ю!  Сподіваються,  що хтось їх полюбить  по-справжньому  і  назве  своїм   сином  чи  донькою.

                    Зважтеся  на цей крок!  Ваша дитина  на Вас  чекає!