Самотні дитячі очі щоранку відкриваються з надією, що саме сьогодні, в цю-таки мить побачать найдорожчих у світі людей – маму й тата. Нарешті матуся поцілує, а тато навчить ганяти на велосипеді. І більше ніколи не доведеться стояти в черзі за порцією каші, бавитися старенькими іграшками та засинати в сльозах. І можна буде гордо казатиме всім: «У мене є сім’я!».
     Проблема дитячого сирітства з кожним днем стає все більш актуальною і болючішою темою для нашого суспільства. Очевидним фактом є те, що переважна більшість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виховується в інтернатних закладах. Діти в них, як правило, істотно відрізняються від тих, які виховуються в сім’ях, тим, що вони недоотримують батьківського тепла, любові, ласки та доброти. Адже все це конче необхідно для гармонійного зростання всебічно розвинутої, духовної та морально стійкої особистості.
     За великим рахунком, чужих дітей не буває. Адже, як відомо, вони – наше майбутнє. На жаль, обділені діти, відчуваючи свою неповноцінність і беззахисність, часто зневірюються у справедливості суспільства та сенсі подальшого життя. Тому ми, дорослі, зі свого боку маємо докласти максимум зусиль для того, щоб не допустити втрати віри, любові та надії у дітей, яким не пощастило з біологічними батьками.
    В Україні цілеспрямовано проводиться значна робота зі створення нової форми державної опіки – інституту прийомної сім’ї. Це надає можливість дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, рости та виховуватися в сім’ї. За роки функціонування прийомних сімей отримано позитивні результати.На сьогоднішній день інститут прийомного виховання в Україні активно розвивається. В Романівському районі функціонує 10 прийомних сімей в них виховується 16 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Крім того, створено 2 дитячих будинки сімейного типу в яких виховується 15 вихованців.
     Що ж таке прийомна сім’я?
    Прийомна сім’я – це сім’я (або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі), що добровільно за плату взяли на виховання та для спільного проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
     Прийомні діти не мають батьків та інших родичів, які б могли турбуватися про них. Вони мають статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. У таких випадках прийомна сім’я допомагає цим дітям здобути повноцінну родину.
      Прийомні діти мають право підтримувати контакти з біологічними батьками та іншими родичами в тому разі, якщо таке спілкування не суперечить інтересам дитини і не заборонено рішенням суду.
     Форми стосунків прийомних дітей із біологічними батьками та іншими родичами визначаються органами опіки та піклування за погодженням прийомних батьків. Прийомні батьки отримують від держави заробітну плату, набувають трудовий стаж і мають на кожну дитину щомісячну матеріальну допомогу.
     Контролем і супроводом прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу займаються Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Прийомну сім’ю обов’язково відвідує соціальний працівник, який надає соціальні послуги та консультації. По-перше, він дізнається, чи може сім’я взагалі бути прийомною. Також проводить бесіди з батьками про прийомну сім’ю і радиться, як вирішити деякі загальні та конкретні соціальні питання. Крім того, соціальний працівник проводить бесіди і з прийомною дитиною. Він дізнається її про думку та почуття щодо прийомної сім’ї. Незважаючи на чимало проблем, пов’язаних із вихованням прийомних дітей у сім’ях, ця благородна, гуманна справа знаходить певну підтримку в суспільстві. Підтвердження тому – зростаюча кількість сімей, що зважуються на рішучий і відповідальний крок – стати батьками-вихователями для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.