Найважча  сторінка людської  мудрості -  це   осягти   розумом  і  серцем,  що   значить  любити  так,  щоб   був  щасливий  той,  кого   ти  любиш,  щоб щасливим приходив   у  світ   той,  кого   народжує  любов.  Від  того,  як  оволодіватимуть   молоді  покоління  цією   великою  мудрістю, залежить  не  тільки  особисте  щастя.  Від  цього   залежить  краса,  моральна  чистота, щастя  всього   суспільства.

     Сім’я -  один   з  найбільших  винаходів  людства,  цінність  якого  з  давніх  часів   і  аж    до  наших  днів  лишається   незмінною. Вона   концентрує  в  собі   й  відображає   важливі  досягнення    тисячолітньої   цивілізації   людських  об’єднань,   оберігає   пам’ять  народу  від  небуття,  є  творцем    і  захисником  розумного,  доброго, вічного.

     Вінцем  сім’ї,  що   завершує  природний  цикл,  є  народження  дитини. Це  сприяє   духовному  оновленню,  піднесенню   життєвих   сил  членів  родини.  Саме  у  сім’ї  дитина  робить   перші   уроки  пізнання,   навчається    орієнтуватись   у  світі   речей,  величин,  розрізняти   добро і зло,  прекрасне   і  повторне.

      Доволі  часто   доводиться   чути   такі  слова:   сім’я  має  створити  належні  умови   для  виховання   дітей.   Що  це   за   умови?   Скільки  їх?  Хто  їх  створює?  Від  чого  вони  залежать? Поставивши   водночас   стільки   запитань,  конче  маємо  знайти   на  них  відповідь.

      Головною   умовою   успішного   виховання  дитини   є  сама  сім’я. І  не   просто  сім’я,   а   щаслива  сім’я.  Її  не  можна  створити  ні  указом,  на  примусом,   ніякими   іншими  засобами, крім  духовних.  Але  виникає   цей   «палац  щастя» -  сім’я  не  одразу,  а  поступово   і   значною мірою   залежить   від  нас  самих,  наших  взаємин  один   з   одним,   наших   уподобань  і  прагнень, від  того,  що  найбільше  цінується    у  людському  бутті.

     Отож  ніколи  не  можна  втрачати  надії  на  успіх  у  вихованні   дітей. Але він  проходить  тільки  тоді,   коли  ми з  наймолодшого  віку  дитини   знайдемо  той «правильний   загальний  тон»,  який  допоможе   нам  у  створенні  батьківського  авторитету,  у   здійсненні  виховного  впливу,  у  встановленні  щирого   й   доброзичливого,  теплого   й  довірливого   взаємного   розуміння  між  батьками  і  дітьми.