В кожному демократичному суспільстві права людини є
універсальними, невід'ємними і основними. Саме тому щороку 10 грудня міжнародне
співтовариство відзначає День прав людини. Саме цього дня
у 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини,
яка є основою міжнародних стандартів у сфері прав людини.
На Декларації ґрунтується значна кількість
міжнародних договорів з прав людини, які мають обов'язкову юридичну силу і
розвиток норм у сфері прав людини у всьому світі. У ній закріплено загальне
визнання того, що основні права і основоположні свободи внутрішньо властиві
всім людям, є невід'ємними для кожної людини і однаковою мірою застосовні до
кожного, і що кожна людина народжується вільною і рівною у своїй гідності і
правах.
Ще один документ це Європейська конвенція з прав людини. Це є
міжнародна угода, завдяки якій держави - члени Ради Європи намагаються
забезпечити кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, окремі права людини
та основні свободи.
Конвенцію було підписано 4 листопада 1950 року в
Римі, вона набрала чинності у 1953 році. Від самого початку було створено два
незалежних органи: Європейська комісія з прав людини (1954) та Європейський суд
з прав людини (1959). Вони повинні були слідкувати за дотриманням прав людини,
що гарантувались Конвенцією.
Конвенція та протоколи до неї гарантують:
право на життя, свободу та особисту недоторканість;
право на справедливий судовий розгляд під час
здійснення цивільного та кримінального судочинства;
право на вільні вибори;
свободу думки, совісті і віросповідання;
свободу вираження поглядів (зокрема, свободу
засобів масової інформації);
право власності.
Конвенція та протоколи до неї забороняють:
катування і нелюдське, або таке, що принижує
гідність, поводження чи покарання;
смертну кару;
дискримінацію у здійсненні прав і свобод, які
викладені у Конвенції;
вислання особи з території держави, громадянином
якої вона є, або позбавлення особи права в'їзду на територію держави,
громадянином якої вона є;
колективне вислання іноземців.
Свобода вираження поглядів є наріжним каменем
кожного демократичного суспільства. Потрібно забезпечувати правовий захист
цього основного права, яке закріплене в Європейській конвенції з прав людини,
але через прийняття правових та політичних документів, які регулюють здійснення
цієї свободи, ще більше розширює область застосування свободи вираження
поглядів та поширення інформації в секторі засобів масової інформації.
|
