Підлітковий період − один із найважчих періодів розвитку особистості, який характеризується потребою у звільненні з-під контролю і опіки дорослих, протестом проти встановлених правил і порядків, спрямованістю до незалежності, самостійності і утвердженні себе як особистості. В цьому віці у 7 разів збільшується кількість негативних вчинків, і у 40 разів зростає кількість невмотивованих вчинків.

Найкриміногеннішим віковим періодом є 16-17 років − у цьому віці підлітками вчиняється до 62 % злочинів від загальної кількості. Разом з цим, немає певних обмежень чи виключень в залежності від соціального статусу неповнолітніх злочинців − ними стають як безпритульні (без батьківської опіки та постійного місця проживання), вихідці із неблагополучних сімей, так і вихідці із цілком педагогічне та матеріально благополучних сімей.

Повсякчас неповнолітні слабо усвідомлюють, що їх повсякденні вчинки мають правову оцінку, що право, закони супроводжують людину все її життя, щоб уміло і правильно користуватись своїми правами й добре виконувати свої обов'язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони. Звичайно, у дитячому віці неможливо знати детально усі закони. Але основне, що стосується дітей, вони повинні знати. Тобто те, що є протиправним вчинком чи злочином, яка і з якого віку законодавством встановлюється відповідальність за їх скоєння та в яких випадках відповідальність за дії дітей несуть їх батьки.

Таким чином, правовий нігілізм, низька правова культура, недотримання й порушення законів − ці категорії є домінуючими серед значної кількості неповнолітніх. Росте число злочинів, які здійснюються підлітками. Також значну кількість становлять адміністративні правопорушення, які не підлягають об'єктивному підрахуванню.

Одним із негативних аспектів зростання дитячої бездоглядності та безпритульності є погіршення матеріального благополуччя дорослої частини населення; збільшення кількості безробітних; зневажливе ставлення батьків до виховання дітей; загострення соціальних суперечок між дітьми та батьками тощо. У зв'язку з цим проблема здобування грошей для дітей вулиці є найголовнішою. За статистикою: кожна п'ята дитина заради отримання грошей вчиняє крадіжку та реалізовує крадене.

Однією зі складових правового виховання є профілактична робота щодо попередження бездоглядності, правопорушень, злочинності та інших негативних явищ серед дітей. А це ціла система заходів виховного, правового, соціально-культурного характеру.

Завантаженість батьків вирішенням питань матеріального утримання сім’ї, що призводить до скорочення до мінімуму часу для спілкування з дитиною, заняття з нею спільними справами, проведення сімейного дозвілля, а це в свою чергу послуговує віддаленню дітей від батьків, психологічному розриву єдності між ними, що має свої наслідки у погіршенні здоров’я дітей. 

Це в свою чергу зумовлює те, що дитина більше піддається впливу поза домашнього оточення (однолітки, друзі, старші товариші), які можуть спонукати дитину до вживання алкоголю та тютюну. Часто підлітки бажають здаватися дорослішими або "бути як усі". Формування негативних звичок також спричиняє агресивна повсюдна реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів. До того ж батьки вважають вживання алкоголю та тютюнопаління соціально допустимими явищами. 

Значна частина батьків має недостатні знання щодо шкідливості цих звичок в сім’ях та байдуже ставиться до дозволеності дітям перебувати у задимлених сигаретами приміщеннях. Крім безпосереднього негативного впливу цих факторів на здоров’я дітей, це є чинником раннього призвичаювання дітей до алкогольних напоїв та тютюну.

Деякі батьки самі пригощають цими напоями своїх дітей та регулярно дають їм випити певну кількість алкогольних напоїв. За їх міркуваннями, це робиться для поліпшення апетиту у дітей. З дорослішанням дітей частка дітей, які отримували алкогольні напої від своїх батьків, збільшується.

Вищенаведені факти свідчать, що в умовах сім’ї дітям прищеплюється думка про дозволеність та допустимість вищеназваних звичок, що є одним з чинників залучення їх ще в шкільному віці до вживання алкоголю та тютюнопаління. 

Протидією формування негативних звичок може бути формування свідомої позитивної установки на збереження свого здоров’я, формування ставлення до здоров’я як однієї з найзначніших загальнолюдських цінностей.