Всі
люди рівні між собою й мають однакові права на нашій Землі, дитину жодним чином
не можна прирівнювати до дорослої людини, у тому числі й у правових аспектах.
Дитина має бути забезпечена особливими правами, особливим захистом. Це обумовлено її фізичною,
розумовою, моральною та духовною незрілістю. Отже, права дитини - це певні
спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і
досягнення зрілості. Особливі права дитини - це "права росту",
зумовлені її фізичною, розумовою, духовною незрілістю.
"Світовою
конституцією прав дитини" називають Конвенцію про права дитини, прийняту
Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року. З тих пір Конвенцію
ратифікували уряди всіх країн, за винятком Сомалі та Сполучених Штатів Америки.
Норми
цієї конвенції діють як складова національного законодавства України з 27
вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.
Ратифікація
Конвенції означає, що уряди беруть на себе зобов'язання забезпечити дитині зростання
у безпечних та сприятливих умовах, маючи доступ до високоякісної освіти та
охорони здоров'я, а також високий рівень життя.
Конвенція
містить повний перелік прав дитини: на життя, на ім'я, на набуття громадянства,
на піклування з боку батьків, на збереження своєї індивідуальності, право бути
заслуханою у ході будь-якого розгляду, що стосується дитини; право на свободу
совісті та релігії; право на особисте та сімейне життя; недоторканість житла;
таємницю кореспонденції; право користуватися найдосконалішими послугами системи
охорони здоров'я; благами соціального забезпечення; на рівень життя, необхідний
для її розвитку; на освіту; на відпочинок; на особливий захист: від викрадень
та продажу, від фізичних форм експлуатації, фізичного та психічного насильства,
участі у військових діях; право на вжиття державою всіх необхідних заходів щодо
сприяння фізичному та психічному відновленню та соціальній інтеграції дитини,
яка стала жертвою зловживань або злочину.
Метою
цієї Конвенції є встановлення стандартів для захисту дітей від зневаги та
образ, з якими вони стикаються до певної міри щодня в усіх країнах.. На першому
плані у цьому документі стоять права дитини. Права, викладені в Конвенції,
умовно можна поділити на три частини.
Забезпечення: право володіти
певними речами, отримувати певні послуги та мати доступ до того й того (мова
йде про ім'я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри,
опікування інвалідами, сиротами та біженцями).
Захист: право бути захищеним
від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками,
залучення до воєнних дій, комерційної, економічної чи сексуальної експлуатації,
фізичного чи психічного знущання тощо).
Участь: Дитина має
право бути почутою, коли приймаються рішення, що стосуються її життя.
Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті
суспільства, готуватися до самостійного життя, користуватися правами свободи
думки та слова, вибору культури, релігії та мови.
|
